Пам'ятаю перших друзів по строковій службі Вінницька область, ПРИКВО, учбова вч 64369 (10.1980 - 04.1981), курсанти, солдати - Мамайсур Сергій 1962 р.н., м.Хмельницький; Харченко Сергій 1962 р.н., м.Луганськ, Деньгін Михайло 1962 р.н.,Казахстан і перший порядний заступник командира взводу старший сержант Вершинін Микола, і мій земляк солдат Толмачов Іван 1962 р.н.
Хочеться згадати своїх друзів (друзяк) по строковій службі, з яким прослужив півтора роки в тяжких кліматичних умовах в період осінь 1980 - осінь 1982 КДВО в/ч 15478 "Д", яких на сьогодні вже не має серед живих - Стариков Іван Іванович, 05.06.1962 (Кіровоградська область), Хлєбников Ігор Юрійович, 1962 (м.Кртвий Ріг), Геник Михайло Дмитрович, 1962 (Івано-франківська область), Ахметов Тимур, 1962 (Узбекистан м.Ташкент - м.Самарканд). А також можливо живі сослуживці на сьогодні -Оганесян Артур, 1962 (Литва), Либін Георгій, 1962 (Далекий схід), Людейкас Стасіс, 1960 (1961), (Литва), Януліс Філатас, 1962 (Литва), Айдарканов Турсун, 1960 (Киргизстан), Візир Валерій, 1960 (1961),(Київська область).Живі - Медвідь Микола Б., 1961 (Україна), Худайкулов Шакір, 1962, (Узбекистан м.Ташкен).
Все правильно написав Олександр /Харків/.Доповню, хотілось би, щоб наша держава після закінченням російько -української війни допомогла пошуковцям зі всіх областей України поховати воїнів Радянської армії 2 Світової війни, яких не встигли поховати по причині повномасштабного вторгнення російських окупантів - нацистів, в також рештки воїнів Радянської, яких знаходяться в тимчасових приміщеннях і чекають поховання, а також рештки воїнів 2 Світової по тій же ситуації знаходяться на локаціях, яких не встигли ексгумувати. Так, хотілось би, щоб так було, щоб закінчити цю тему по 2 Світовій війні. Хотілось би, щоб держава виділила землю для цвинтарів, на яких би поховали і перепоховали військових 2 Світової війни і так було б правильно.
Друга світова війна на часі як ніколи. Як ми пам’ятаємо загиблих у тій війні, так ми будемо пам’ятати та вшановувати пам’ять воїнів, що загинули у нашій війні з московитами. Якщо ми забудемо, то в нас вкрадуть ту Перемогу, той величезний внесок українського народу, який ми здійснили життям наших дідів задля встановлення миру на всій землі.
У Радянському Союзі було гасло «ніхто не забутий» — саме тоді це було гасло, коли викреслювали з пам’яті тих, хто загинув у таборах, зник безвісти, замовчували обсяги втрат.
Саме зараз Московія присвоює собі всі заслуги перемоги у Другій світовій, створюючи міф, що ніяких українців тоді не було. Треба внести на меморіальні дошки прізвища усіх воїнів, хто воював, хто зник безвісти. Треба мати пам’ять, яка виховує мужність, звитягу, стійкість, наступність поколінь. Покоління героїв не виховується з повітря миттєво — воно виховується пам’яттю, воно формується генетичним кодом. Московія вже не вперше витравлює нашу пам’ять про минулих героїв: згадайте лише запорозьких козаків, згадайте останнього кошового отамана Запорозької Січі, який помер у засланні на Соловках. Ні, ми є нащадки героїв. Якщо йти шляхом забуття, то це шлях до знищення української нації.
Ми не маємо права щось забувати. Ми є українцями й будемо українцями — нацією славетних воїнів! Слава Україні — Героям слава!
З повагою та шаною,
Голова ГО «Український рух»
Олександр
Думаю, що на сьогодні 2 Світова війна не актуальна.
Про свого дідуся. З книги Пам'яті Харківська область Київський р-н том 12 стор.331 "Косенко Тимофій Яковлевич, 1899, с.Циркуни Харківська обл. Призваний:02.1943 року Харківський РВК Харківська обл.Рядовий. Пропав без вісті у грудні 1943".Встановлено - Косенко Тимофій Яковлевич.Рядовий,213 стрілецька дивізія загинув в бою в жовтні 1943 в районі населенного пункту Дніпровокам'янка Верхнє дніпровський район Дніпропетровська обл. Похований в братській могилі с.Дніпровокам'янка. На меморіальній дошці немає його призвища ім'я по батькові. В кінці 1970 років до родичів Косенко Т.Я. був лист від пошуковців з Дніпропетровської області, в якому було повідомлено, що пошуковцями були знайдені рештки солдата, солдат встановлений по особистому розпознавальному знаку і солдат Косенко Т.Я. похований в братській могилі с.Дніппровокам'янка. Така от історія.
Петру Миколайовича. Згідно архівної справи від 1946 року - "Соколовський Федір Іванович, 1901, с.Козіївка Краснокутський район Харківська область.Призваний:1941 Краснокутський РВК Харківська область. Рядовий, стрілець.Пропав без весті:12.1943". Згідно друкованого видавництва Книга Пам'яті Харківська область Краснокутський район том 8 сторінка 903 - "Соколовський Федір Іванович, 1900, с.Козіївка Краснокутського району Харківської області, українець. Рядовий. Пропав без вісті у вересні 1943". По факту Соколовський Федір Іванович, 1901.Рядовий, передова частина РСЧА. Загинув: 02.1943 в бою з німецькими військами і поліцейськими в лісі біля нп Козіївка. Похований: Харківської область Краснокутський район село Козіївка в одній (з двох) братських могил, як невідомий. Джерело інформації:1). Свідок (очевидець) загибелі солдата Соколовського Ф.І. 2).Документація перепоховань в районі нп Козіївка, в лісі, в окрузі нп Козіївка в 1960 -1970 роках пошуковцями Краснокутського району.
Цікава історія.Інформація з ЗМІ - Рамбовський Василь, 1918, Вінницька область.Призваний весна 1944 -? Солдат. Потрапив у полон: 1944 (1945). Був у полоні в Норвегії. Втік з табору радянських військовополонених в 1945. Два роки ховався в лісах, не знав, що війна скінчилась.Затриманий норвезькою поліцією в лісі, відправлений в лікарню на лікування і реабілітацію. Залишився мешкати в Норвегії, отримав паспорт і громадянство. Помер в 1992 році. Похований в Норвегії.
З ЗМІ - Юліуш Роман Гайнцель, місто Лодзь Польща. Капітан, командир ескадрона 16 полка великопольських уланів. Призваний на службу в 1939. Потрапив у полон в 1939 у Польщі до військових ЧА.У 1940 розстріляний НКВС з іншими військовополоненими офіцерами Війська Польського у Харкові в П'ятихатках. Похований як невідомий на Меморіалі жертв тоталітаризму в місті Харків. Офіцер був встановлений по військовому ордену.
Доповнення, уточнення до інформації на цьому сайті від Олександра 07.08.2024. 1).Згідно друкованого видавництва Книга Пам'яті Харківська область Київський район том 1 сторінка 556 "Романов Анатолій Васильович.Єфрейтор,191 сп.Загинув 02.08.1944.Похований: Естонія". По факту воїн Романов А.В., 1925 - 1944 похований м.Харків Журавлівка місцевий цвинтар. Зі слів родичів Романов А.В.був поранений, лікувався в шпиталі Харкова і помер від ран, інформація від родичів 2009 рік. 2).Хребтов Степан Юхимович,1901, народився Харківська область село Липці. Політрук. Отримав важкі поранення, лікувався в шпиталі в Харкові.Помер від ран в І944 році. Похований м.Харків Журавлівка місцевий цвинтар.Інфориація від родичів воїна 2009 рік.
Присвячується тим хто нам внукам, правнукам дав жити без мирових війн в період 1945 - 2013 років. Переможець - Співак Василь Іванович, 1916, Харківська область Старий Салтів. Призваний 13.09.1942 з Казахстану. Рядовий, шофер,123 Окремий Гвардійський батальйон зв'язку, 38 Гвардійський стрілецький корпус, 1 Український фронт. Нагороджений Орден Червоної Зірки. З війни прийшов живий. Мешкав м.Харків. Працював водієм.
Пошукова історія.Згідно архівної довідки Куцегуб Володимир Степанович, 1919. Народився Туркменія м.Кушка. Призваний 11.1942 Чингизський район Ташкенська область. Рядовий, сапер, інженерний батальйон. Пропав без вісті 12.1942. По факту отримав поранення і обмороження і був відправлений в тил на лікування в шпиталь в м.Харків.В лютому 1943 лікувався в шпиталі м. Харкова вул. Тринклера. Попав в полон. Був розстріляний з іншими пораненими воїнами РСЧА німецькими солдатами за містом м.Харкова.Точно місце загибелі (розстрілу) не встановлене (можливо в Рогані, можливо в Лісопарку).Загинув в Харкові і похований солдат Куцегуб В.С. можливо одній з братськіх могил, як невідомий. Джерело інформації родичи солдата і його дівчина харків'янка пані Тетяна.
Бєш Матвій Ілліч, 1923. Народився м.Маріупіль Донецька область. Призваний:1941 МВК м.Маріупіль.Рядовий, сапер, окремий саперний батальйон, Західний фронт. В 1943 році отримав важке осколкове поранення. Лікувався в шпиталі в м.Грозний. Демобілізований з війська за станом здоров'я в 1943 році. Мешкав в м.Харків, отримав вищу освіту. Працював в м.Харків за освітою. Помер в 1998 році.Бойових нагород не мав.Мав ювілейні нагороди.
Валерій. Пястунович Семен Леонтієвич 1920, м.Харків, Москалівка.Закінчив ВУ, спеціальність авіаційний технік. Старший лейтенант, авіаційний технік. Проходив службу: 1).ПАРБ 51 6ПА; 2).РП 3, 1 ОА, Далекосхідний фронт ПАРБ база 51 6ПА. Визволяв Угорщину.Мав поранення. Був в боях з Японією. Нагороджений медаль "За перемогу над Японією". Після війни повернувся в Харків, працював на одному з заводів токарем.
Про сусіда. Він був добрим сусідом. Рижиков Іван Іванович, 1922. М.Харків. Гвардії лейтенант, помічник начальника штабу 469 Стрілецький Полк, 3 Ударна Армія. Нагороджений Орденом Червоної Зірки з війни прийшов живим і здоровим. Жив в Харкові, працював на заводі ОЗП САУ.
Пам'ять про тих хто пройшов 2 Світову війну, хто захищав свою країну від нацистів, фашистів, колоборантів.1). Шкода Володимир Васильович, м.Харків Журавлівка. Призваний: 1941. Рядовий, солдат. В вересні 1941 обороняв Харківську область від нацистської навали. Мав нагороди. З війни повернувся живим. Трагічно загинув літо - осінь 1945. Інформація зі слів сусідів Шкоди В. В.2).Кравцов Петро Іванович 1925 (1926), с.В.Хутори Харківська обл. Призваний:1943. Рядовий, піхотинець. Повернувся з війни живим.Працюваа в колгоспі. Помер від хвороби 1950-х роках. Інформація зі слів родичів Кравцова П.І.
Сергію м.Харків. 1.Пуляєв Дмитро Олексійович 1923, м.Харків Журавлівка. Призваний:1943 Харків.Гвардії сержант, танкіст. Мав поранення. Нагороджений Орден "Червоної Зірки". З війни повернувся живим. Мешкав в Харкові, працював водієм. Джерело інформації: сусіди Пуляєва Д.О. 2.Сєрих Василь Іванович 1893, Чкаловська область Шарликський район с.Кармалка. Рядовий, санітар. Нагороджений Орден "Червоної Зірки". З війни повернувся живим. Джерело інформації: архів.
Костянтину. Єсманський Василь Тимофійович, 1913, м.Харків. Призваний 09.1941 у Харкові. Капітан. Загинув 06.1943. Місце загибелі м.Харків Журавлівка. Похований м.Харків кладовище 2, ділянка військових поховань, одна з братських могил в котрій він похований, як невідомий з 33 невідомими воїнами 2 Світової війни.
Марина. Милентьєв Віктор Васильович, 1923, м.Харків. Призваний в 1941 у м.Харків. Рядовий, стрілець, 12 Армія. Пропав без вісті після 08.1943 на фронті. Джерело інформації - спогади сусідів Милентьєва В.В.
Костінтину м.Харків. Із цікавого.Згідно друкованого видавництва Книга Пам'яті Харківська область том 14 сторінка 285 - "Сухін Валентин Михайлович, 1917, м.Харків. Призваний у 1936 в м. Харкові. Лейтенант, командир взводу, 328 сп. Пропав без вісті у червні 1941". По факту. Зі слів родичів офіцера Сухіна В.М., то він отримав важке поранення на Халхін-Голі в серпні 1945, лікувався в шпиталі м. Харкова, в шпиталі помер від ран:_.01.1946. Похований м.Харків, Журавлівка, місцевий цвинтар.