Списки воїнів РСЧА (харків'ян, харківців), які потрапили в полон до німців і померли від ран, хвороб в лікарні N 2 місто Біла Церква Київська область. Більшість з цих військових не значиться, або значаться,як зниклі безвесті в Книзі Пам'яті Харківська область. Пишу на російській мові, як записано в документах. 1). Амельянов Иван Андреевич, 1907, г. Харьков улица Рудинская дом 2, гражданский. Поступил в госпиталь 25.10.1941. Умер 29.10.1941. 2).Андриенко Анатолий Иванович, 1912, Харьковская область Богодуховский район село Гуты. Рядовой. Пленен 20.09.1941. Поступил в госпиталь 02.04.1942. Умер 04.04.1942. 3).Антонов Андрей Григорьевич, 1903, г.Харьков ст. Южная. Рядовой. Пленен 10.08.1941. Поступил в госпиталь 02.04.1942. Умер 08.04.1942. 4). Бабенко Максим Михайлович, 1884, Змиевской район поселок Черемушное. Рядовой. Пленен 30.09.1941. Поступил в госпиталь 22.11.1941. Умер 25.11.1941. 5).Бобылев Ефим Степанович, 1904, Харьковская область Балаклавский район село Протопопова. Рядовой. Пленен 23.09.1941. Поступил в госпиталь 13.11.1941. Умер 15.11.1941. 6).Ветченко Алексей Евгениевич, 1905, Харьковская область Харьковский район село Сороковка. Рядовой. Пленен 11.11.1941. Поступил в госпиталь 14.11.1941. Умер 29.12.1941. 7).Гержина Антон Артемович, 1910, г.Харьков Карачаевское шоссе дом 11, квартира 24. Рядовой. Пленен 22.05.1942. Поступил в госпиталь 02.07.1942. Умер 18.07.1942. 8).Дмитриенко Иван Афанасьевич, 1908, Харьковская область Краснокутский район село Китченовка. Рядовой. Пленен 23.09.1941. Поступил в госпиталь 09.11.1941. Умер 15.11.1941. 9).Здоровый Иван Васильевич, 1908. Харьковская область Красноградский район село Березовка. Рядовой. Пленен 23.09.1941. Поступил в госпиталь 15.02.1942. Умер 04.03.1942. 10).Зубченко Федор Васильевич, 1906, Харьковская область Волчански район село Ивановка. Рядовой. Пленен 18.09.1941. Поступил в госпиталь 18.11.1941. Умер 29.11.1941. 11).Калинин Григорий Давыдович, 1905, Харьковская область Краснокутский район село Алексеевка. Рядовой. Пленен 24.09.1941. Поступил в госпиталь 25.11.1941. Умер 23.12.1941. 12). Кузнецов Иван Николаевич, 1907, Харьковская область Первомайский район село Новоегоровка. Рядовой. Пленен 23.09.1941. Поступил в госпиталь 27.03.1942. Умер 19.04.1942. 13).Назаров Яков Григорьевич, 1902, Харьковская область пгт Сахновщина переулок Почтовый дом 13. Рядовой. Пленен 24.11.1941. Поступил в госпиталь 27.11.1941. Умер 24.02.1942. 14).Пахомов Михаил Семёнович, 1905, Харьковская область Балаклеевский район село Протопопова. Рядовой. Пленен 25.09.1941. Поступил в госпиталь 22.11.1941. Умер 17.12.1941. 15).Пронин Максим Владимирович, 1903, Харьковская область Зачепидовский район село Новогородка. Рядовой. Пленен 03.11.1941. Поступил в госпиталь 09.11.1941. Умер 12.11.1941.16).Свистун Михаил Петрович, 1894, Харьковская область Балаклеевский район пгт Савинцы. Рядовой. Пленен 08.09.1941. Поступил в госпиталь 22.11.1941. Умер 28.11.1941. 17). Сердюк Василий Данилович, 1906, г.Харьков проезд Пушкинский дом 4. Рядовой. Пленен 30.10.1941. Поступил в госпиталь 04.11.1941. Умер 09.11.1941. 18). Слипенский Павел Степанович, 1909, г.Харьков Киевский район Журавлёва улица Красного Милиционера дом 19. Рядовой. Пленен 06.09.1941. Поступил в госпиталь 03.11.1941. Умер 06.11.1941. 19).Сухомлин Тимофей Иванович, 1904, Харьковская область Валковский район село Огульцы. Рядовой. Пленен 15.09.1941. Поступил в госпиталь 15.05.1942. Умер 17.05.1942. 20). Фадеев Иван Тимофеевич, 1919, Харьковская область Чугуевский район село Мартово(е). Рядовой. Пленен 18.09.1941. Поступил в госпиталь 20.05.1942. Умер 24.05.1942. 21). Чалый Константин Алексеевич, 1916, Харьковская область Харьковский район село Коротич. Рядовой. Пленен 23.11.1941. Поступил в госпиталь 03.12.1941. Умер 13.12.1941. 22).Шанов Алексей Александрович, 1907, г.Харьков улица Нетеченская дом 97. Рядовой. Пленен 23.10.1941. Поступил в госпиталь 25.11.1941. Умер 02.12.1941. 23). Щербак Никита Прокопович, 1900, Харьковская область Близнюковский район село Якимовка. Рядовой. Пленен 30.10.1941. Поступил в госпиталь 25.11.1941. Умер 29.11.1941. 24).Яцюк Иван Васильевич,1908, Харьковская область Краснокутский район село Козиевка. Рядовой. Пленен 03.09.1941. Поступил в госпиталь 03.11.1941. Умер 05.11.1941. Цей список люб'язно передали київські пошуковці.
Г.О. Алтунян мав гарну кар'єру військового. Пройшов тяжкий життєвий шлях. Людина твердого характеру, людина, яка мала мету. Він приклад для молоді.
Столиця Таджикистана місто Душанбе.
Цікава біографія у харків'янина (харків'ян) колишнього військового РА СРСР. Його біографія з Вікіпедії. Алтунян Генріх Ованесович, 24.11.1933 - 30.06.2005. Народний депутат України першого скликання, політичний в'язень в СРСР.Народився місто Тбілісі Грузія в сім'ї військових. Закінчив Харківське військово-технічне авіаційне училище місто Сталінобад (тепер місто Душанбе) Узбікіствн. Опісля закінчення військового училища мешкав з сім'єю в місті Харків Україна. Майор РА, проходив службу Харківське вище військове авіаційно-техничне училище (ХВВАІУ) викладач. У 1969 році через свої правозахисні переконання та виступи на захист кримських татар, проти політичних репресій. Був звільнений з армії. Заарештований в 1969 році і позбавлений волі на 3 роки. Відбував срок у ВТК в Мордовії. Заарештований у 1980 році. Засуджений 7 років позбавлення волі та 5 років заслання. Відбував срок у ВТТ в Пермській області. Отака доля у цієї людини.
Сослуживец. Він зламався. Він був молодую людиною, хотів жити. Пережив в полоні погані умови, тяжкі умови утримання, це голод, холод, воші, хвороби, відсутність ліків, відсутність лікарів, велика смертність серед солдат полонених, тяжка праця, побої, стукачі і все інше. Його зламали німці, на той час йому було десь 20 років. Ото і вся причина зради. Кінець життя у нього був страшний, мабуть мучився з своїми думками, спогадами. Нажаль так буває в народі кажуть, що його Бог наказав. Така от доля у цієї людини. Одне зрозуміло, Іван Дем'янюк був людиною не глупою, бо щоб розбиратися в техніці то треба мати голову. Він мав голову, тобто йшов по цьому путі цілеспрямовано.
Пане Вєтров,які у вас є думки. Іван Дем'янюк на червень 1941 йому було 17(18) років, можливо закінчив 10 класів. Тобто ще молода людина. Розбирався в автомобілях (мотоциклах). Зразу після закінчення школи був призваний десь липень - серпень 1941 в армію (РСЧА) у зв'язку з тим що почалась війна. Згідно його після війни фотографій, то це був кремезний чоловік, високого зросту. Пішов захищати Батьківщину, воював десь рік, не перебіг же з фронту відразу до німців. Ні не перебіг,бився,воював, мав поранення. Потрапив у полон по причині поранення. Був в таборі радянських військовополонених. Що ж тоді з ним трапилось? Чому перейшов на сторону німців?
Вважати дійсним Рюмін Михайло Дмитрович 01.09.1913 - 22.06.1954. Полковник ДБ СРСР.
З цікавого. Вікіпедія. Були в системі і система їх вбила. Обмін Михайло Дмитрович 09.01.1913 - 22.06.1954.Учасник Другої Світової війни. Старший слідчий КДБ СРСР. Полковник заступник міністра Державної безпеки СРСР. Написав наклеп на свого начальника Абаеумова В.С. в березні 1951. Заарештований у березні 1953, звинувачений у державній зраді. Суд визнав його винним, був страчений.Абакумова Віктор Семенович 24.04.1908 - 19.12.1954. Начальник головного управління контрозвідки "Смерш" (1941-1946). Генерал -полковник,комісар державної безпеки, 2-го рангу. 12.07.1951 був заарештований і звинувачений в державній зраді. Судом визнаненй винним і страчений.
Доля. З простої людини у зрадники. Джерело інформації Вікіпедія. Дем'янюк Іван, 1923, Київська область. Призваний: 1941. Рядовий, солдат. У 1942 обороняв Крим, місто Керч. Отримав поранення, потрапив в полон до німців. Отримувався в таборі "Травники" для радянських військовополонених. Перейшов на службу до німців. Був наглядачем в таборах "Травники" та "Собіблр"для радянських військовополонених. Вижив. Після війни мешкав у ФРН, потім мешкав у США і працював автомеханіком. У 1970 був звинувачений у Голокості. Були судові процеси у Ізраїлі, Німеччині. Суд його визнав винним у співучасті у масових вбивствах. Помер у будинку для літніх людей у Німеччині у 2012 році.
Сослуживец, Іван Євстафієвич Добробаба (Добробабін) не зміг повернутися в Україну після реабілітації по причині, що був вже літнею людиною, похилого віку і схоже вже не мав здоров'я. В літньому віці все починати заново то це дуже тяжко. Тому він і не повернувся.
Пані Людмила, але ж ВС РФ сержанта в запасі Добробабу І.Є. так і не реабілітував і не повернув всі його державні нагороди. Не зрозуміло, ще в 1993 Добробабу І.Є. реабілітувала Україна і повернула йому всі його фронтові нагороди. Добробаба був ще живий, мешкав і працював в місті Це.Цимлянськ Ростовська область Росія і при тій ситуації чомусь не повернувся в Україну. Чому не повернувся? Не зрозуміло. Можливо його в рф тримала його сім'я, житло, вища пенсія ніж в Україні, гарні друзі і сусіди? Зрозуміло (згідно інформації про нього) то він у своєму місті Цимлянськ був дуже шанованою людиною. Алеж, як є. Помер 19 грудня 1996 місто Цимлянськ Росія.
Цікава інформація про харків'янина - фронтовика. Вікіпедія. Добробаба (Добробабін) Іван Євстафієвич, 1910 року народження), 08(21).1913. Народився:село Перекіп (Валків) Харківська область. Освіта середня. Проходив строкову службу 1937-1939.Учасник боїв Халхин Голі. Після демобілізації мешкав Киргизія нп Кант. Працював: фотограф, фотокореспондент газети "Радянська Киргизія". Призваний: 07.1941 з Киргизії. Сержант, піхота, 316 СД (8 Гв.СД). З вересня 1941 року брав участь в боях. Був в боях листопад 1941 під Москвою (РФ) поблизу локації Дубосєкове. Вважався безвесті зниклим (загиблим). Від 21.07.1942 присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученням ордена "Леніна" і медалі "Золота Зірка" (посмертно). Потрапив у полон до німців на початку 1942 року під Оршею. Знаходився в таборі військовополонених в Можайську. При етапування скоїв втечу. Повернувся у рідне село Перекоп, служив у поліції. Шкоди місцевим не зробив, попереджав місцевих про облави, арешти. Втік з рідного села, мешкав у родичів с.Тарасівка Одеська область. Призваний повторно: 1944 Польовим РВК Одеська область. Сержант,командир стрілецького відділення, заступник командира взводу, 4 рота, 2 батальйон, 1075 сп (23 гсп). Проходив службу: Сержант, 1055 СД (2 формування), 2 Український фронт. Учасник Яссо -Кишиневської операції, Будапештської операції, Віденської операції. Брав участь в формуванні ріки Вісла та ріки Дунай. Мав поранення і контузії. Війну закінчив в місті Інсбрук. Нагороди: медаль " За оборону Москви", медаль "За перемогу над Німеччиною 1941- 1945", медаль "За взяття Будапешта", медаль "За взяття Відня". Демобілізований з армії 1945 році. Після війни мешкав і працював місто Кант Киргизія. В 1947 році заарештований і засуджений на 15 років за зраду Батьківщині. Звільнений за амністією, відсидів 7 років. Після звільнення мешкав місто Цемлянськ Ростовська область (РФ). Працював керівником в фотоательє. Отримав нагороди медаль "Ветеран праці", звання "Ударник комуністичної праці". Згідно Постанови Верховного Суду України від 26.03.1993 кримінальна справа на Добробабу І.Є. закрита за відсутністю в його діях злочину. Добробаба І.Є.реабілітований повністю і повернуті всі державні нагороди. Поновлений в званні Героя Радянського Союза. Цікавий життєвий шлях і доля цього солдата
Цікаве. Інформація з Вікіпедії. Рудольф Гесс 26.04.1894 - 17.04.1987. Німецький державний діяч, заступник Фюрера А.Гітлера в НСДАП, нацист, рейхміністр. В 1941 році прилетів сам на літаку до Великої Британії, щоб в говорити британців підписати мир з нацистською Німеччиною. Був заарештований. Перебував у полоні до кінця війни. Засуджений Нюрнбергським трибуналом на по життєвий вирок позбавлення волі. Вісидів у в'язниці більше 40 років. Помер у в'язниці, наклав на себе руки.
Хотів більше дізнатися про долі жінок з якими перетинався Генерал - лейтенант РСЧА Власов Андрій Андрійович (01(14).09.1901 - 01.08.1946). Потрапив у полон до німців 11.(12).1942 в районі нп Туховежі. З ним потрапила у полон Воронова Марія Ігнатівна 1909 року народження, кухар, штаб 2УА. Змогла втекти з полону. Вижила в війні. Була засуджена і пізніше реабілітована. Мало інформації про неї. Офіційна дружина А.А.Власова Власова (Вороніна) Ганна Михайлівна. У шлюбі з А.А.Власовим з 1926 року. Спільних дітей не мали. У 1942 році була заарештована НКВС за статею про членів сімей зрадників Батьківщини.Проаела у в'язниці 5 років. Вижила. Фронтова жінка (дружина) А.А.Власова Агнеса Павлівна Подмазенко, 1917 року народження. Військовослужбовець РСЧА, військовий лікар, штаб 37 А. На початку 1942 року була демобілізована з армії через вагітність. Спільний син Андрій. У червні 1943 року заарештована НКВС за зв'язок з А.А.Власовим. Засуджена на 5 років позбавлення волі по статті про членів сімей зрадників Батьківщини. Срок наказання відбувала в Краснодарському Краї. Вижила. Мешкала в місті Брест. Працювала лікарем в шкіряно- венерелогічному диспансері. Померла 05.05.1997. В офіційному шлюбі з А.А. Власовим Гейда Адельгейт (Адельгейт) Біленберг, німкиня, Німеччина. Доля її не відома. Такі от долі цих жінок.
Тож цікава доля цієї людини. Ганс Георг Отто Герман Фігелейн (Фігеляйн), 30.10.1906 - 28.04.1945. Генерал-лейтенант військ СС, зв'язковий офіцер, групенфюрер. Його дружина Греткль Браун (рідна сестра Єви Браун, коханка, дружина А.Гітлера). Наприкінці війни втік з напівзруйнованого Берліна. Був схоплений службою безпеки СД у цивільному одязі. Вирок - дезертирство, зрада. По наказу А.Гітлера розстріляний в бункері (в дворі імперської концелярії) 28 квітня 1945.
Цікава доля людини, від героя до зрадника. Філіп Петен (24.04.1856-23.07.1951).Французький військовий, державний діяч. Маршал Франції. У Першій Світовій війні 1914 - 1918 командував військами, став героєм Франції в боях при Вердені, захистив Париж від німецької навали. В народі мав призвище "Лев Вердена".Франція програла німцям у 1940 році (Другій Світовій війні) і частково була окупована. Філіп Петен перейшов на сторону ворога (німців), став главою (президентом) Третьої республіки (Вишитської Франції) 11.07.1940 - 20.08.1944. Співпрацював з німецькими загарбниками, виші відправляли євреїв та патріотів у німецькі концентраційні табори н знищення. У 1945 році після звільнення Франції над Ф.Петеном відбувся суд. Вирок - довічне ув'язнення за зраду. Помер у в'язниці. (Вікіпедія).
Згідно ОБД. Бриль Сергій Іванович, Київська область. Рядовий, 573 сп. Помер від ран: літо - осінь 1941 в сводному евакуаційному шпиталі м.Харків. Похований: м.Харків цвинтар номер 2 військова ділянка. Похований, як невідомий.
З цікавого. Вікіпедія. Краснов Петро Миколайович, 10(22).09.1869 - 16.01.1947. Російський генерал від кавалерії РІА, політичний діяч, письменник. Начальник Головного управління казачих військ імперського міністерства східних окупованих територій Німеччиною в Другій Світовій. У 1945 році здався британським військам в Австрії, був виданий РА для етапування в СРСР. У 1947 році радянський суд приговорив його до страти за державну зраду. На сьогодні РФ реабілітований.
В червні 2026 року пошуковці з Сумщини виставили в Інтернеті дві фотографії на яких сфотографована столова солдатська ложка, на котрій є запис о солдаті Другої Світової війни. Тобто ця столова ложка іменна. Ложка знайдена на території Сумської області. Пошуковці не назвали себе і не сказали же точно була знайдена ця ложка. Ложка розповіла о своєму власнику. Згідно ложки встановлений її власник - Ягнюк Іларіон (Ларіон) Андрійович, 27.03.1911, Харківська область (Вовчанський район?). Призваний: 1942 м.Богучяр Вороніжська область. Солдат, артилерист, в 1943 році проходив службу в ГСВ дивізійна артилерія. В березні 1945 проходив службу в 237 АЗСП. З 23 березня проходив службу в 5УА. Нагород не мав. З війни повернувся живим. Інформація згідно бази ОБД. Скоріш всього після закінчення війни ДСВ мешкав і працював Сумській області. Помер до 1985 року. Після смерті господаря скоріш всього його ложка була втрачена. В Книзі Пам'яті Харківська область цей солдат не значиться, як загиблий, безвесті зниклий, не значиться, як повернувся з війни живим. Ось таку інформацію о своєму власнику розповіла солдатська столова ложка.
Дякую, Захарович. Цікаво. Можливо, хтось з родичів цих солдат побачить ці списки.