На цвинтарі номер 2, на ділянці військових поховань є похований солдат-харквв'янин, на могилі, якого написано, що загинув при виконані службових обов'язків - Рядовий Марковненков В.М. 02.08.1947-20.06.1968.
Два моїх сослужівця, які рано відійшли а інший світ - Мол лейтенант Карагодін Льша, Ст сержант Анікеєв Андрій. Пам'ять про гарних людей.
Перечитав інформацію на цьому сайті. Дуже цікаво. Дуже добре, коли пам'ятають про воїнів, загиблих у другу світову і в мирний час. В мене теж були сослуживці, які загинули в мирний час не при виконанні службових обов'язків. Можливо, хтось їх знав і прочитає цю інформацію і вспомнить їх гарним словом. Силовики, які пішли з життя по іншим причинам, які не вийшли на дембіль, не вийшли у відставку (пенсію), були добрими гарними товаришами по службі - Рядовий вч 15478 Стельмах Юрій 1961 - 1981, Мол.лейтенант Карнаух Льоша, Ст. Сержант Іщик Микола, 1964 рн, Ст.Сержант Назаренко Віктор 1962 рн, Майор Пасічник Микола. Поки живий і пам'ятаєш про своїх сослуживців.
Харків'янин, воїн, учасник миротворчої місії в Іраку - Сітников (Ситников) Андрій Анатолійович, 1971 - 09.01.2005, Старший сержант, сапер.
До 2014 року, тобто до російсько-української війни багато читав документалістики, преси о воїнах харків'янах,які загинули при виконанні службових обов'язків. Будемо їх пам'ятати - Застела Олександр Вікторович, 1966 - 1987. Рядовий. Загинув в Афганістані. Березнюк Володимир Володимирович, 1991 - 2012.Рядовий. Загинув від дій ворогів в караулі. Шапошник Ігор Андрійович, 1998 - 2017, Рядовий. Загинув в АТО.
Людмила Харківська область. Ви задали цікаве питання. Згідно друкованого видавництва Книга Пам'яті Харківська область і з інших джерел, то немає інформації на вищевказаних вами людей. Схоже, що ці загиблі люди мали якесь відношення до МО, можливо були військовими.
Доброго здоров'я, друзяки. Згадав чомусь сьогодні свого товариша по службі, він був гарним бійцем, надійним. Нажаль він пішов рано з життя і залишився бути бійцем силовиком - Шевченко Юрій Іванович, 1963 - 1994 Харків ст.сержант кс.
В парку "Молодіжний" вул.Григорія Сковороди (вул.Пушкінська)згідно фотографії в розділі "Меморіал" цього сайту є фотографія братської могили на якій записано "... Загинули при виконанні державного завдання 14.01.1945 Альошин Михайло Олексійович, Коломійцева Ніна Романівна, Копейкін Василь Олександрович, Макаревич Микита Опанасович, Онищенко Іван Данилович, Сафонова Лідія Федорівна, Юмашев Леонід Павлович". Підкажіть ким вони були. Військові? Цивільні робітники, держслужбовці? Дякую за відповідь.
Вибачаюсь, вважати дійсним Міркур'єв Геннадій Георгієвич 1956 - 1984 (пожежник), сш 134.
Шановний, Александр. Так, я помилився назвав Раплєва по імені Петро і ви також помилились назвав Раплєва по імені і по батькові Микола Васильович. Я опитав людей тих хто з ним працював. Вважати дійсним Раплєв Олексій ( він же Льоша, він же Льоня), 1925 рн (Харківська область), солдат, фронтовик, працював в 16С. Шановний (шановна) "Журавлівка". Ви перечислили всіх колишніх військових (силовиків) з мирного часу, це дуже приємно, згадали цих хлопців, вони були позитивними людьми. Ви ще по якійсь причині не згадали військового Міркуркур'єв Геннадій Георгієвич 1956 - 1984, сш 134, сержант (пожежник).
Пам'ять. Професія військовий була і є шанованою, ця професія - захист Батьківщини, захист громадян Батьківщини від ворогів, які прийшли з агресією і несуть смерть. Хотілось би трохи згадати молодих людей, які вибрали спеціальність військовий, які пішли з життя по службовим обставинам, або іншим обставинам і залишились на постійно військовими. 1).Атаєв Павло 1960 - 1980, шк.110, солдат;2).Брежнєва Сергій 1960 - 1980, шк.134, сержант. З ними пішли з життя Шевлаков Ігор 1962 - 1980, шк.134, Шевлаков Руслан - 1980, шк.134; Данилов Олександр Борисович І958 - 1983, шк.110, офіцер; 4).Краснощок Анатолій Тимофійович 1952 - 1971, шк.134, курсант ВУ; 5). Спортсмен, майстер спорту по боксу Каратаєв Олександр; 6). Мартинов Ігор 1962 - 1983, шк.134, солдат; 7).Сухорук Олег Вікторович 1961 - 1985, шк.134, офіцер, хірург, військовий лікар; 8).Шило Євгеній Іванович, 1959, офіцер, шк.134. Вибачаюсь, за пам'ять, але всі ці молоді люди були військовими і виповнювали свій обов'язок, як і сьогоднішні військові.
Зі спогадів солдата 2 Світової війни, піхотинця Викленко Прокопа Омеляновича 1903 - 1946. Він був учасником штурму укріпрайону гора Метродат Керч Крим в 1942 році. З його слів - " Їх, піхотинців посадили на баржі і пішли морем брати штурмом укріпрайон гори Метродат. Дійшли до місця, на баркасах висадились на берег, провели розвідку місцевості і зробили висновки, що не зможемо піднятися на круту гору, місце атаки простежується німцями і добре прострілюєтбмя з кулеметних точок. Доповіли ситуацію командиру взводу, взводний сказав, що треба йти на штурм, а як,що не підемо то всіх нас розстріляють свої за то, що не виконали наказ. Зі сходом сонця пішли на штурм, ворог на підході до гори за одну годину поклав всіх штурмуючих. В вечері відійшли до берега, в живих зі всіх залишилось тільки п'ятеро і то всі були поранені. Вночі прислали баркас і нас забрали, баржа з нами відійшла в море". Згідно інформації ЗМІ, то і на сьогодні російська армія проводе такі штурми як і в 1942 році.
Зі спогадів учасника війни 1941- 1945, колишнього солдата Матвієнко Григорія Федоровича 1925 - 1993 -" Мені довелося бути учасником війни з Японією. Нашу частину підняли по тривозі і маршом з іншими військовими підрозділами в колонах прибули до пустелі Гобі. Бійців всіх екіпірували,видали по фляжці води і сухий пайок на трьох солдатів. Йшли через пустелю колонами пішки і тягнули на собі військове все спорядження, зброю, набої, гранати, хто їхав на автомобілях, то тим було легше, бо не тягли на собі зброю і військове майно. Проходили за добу 40, або 50 кілометрів, були привали, був і ночліг. Вдень було дуже спекотно, була нехватка води і дуже хотілося пити, бо була нестерпна спрага, а внчі дуже холодно, спасались від холода вночи,тим що вкривались шинелями і ще зверху на шинелю укладали плащ палатку і було тепліше.Були випадки, коли солдати були обезводнені ( не було води і спрага) і вмирали. Пустелю подолали, йшли через пустелю цілий місяць. Прийшли займати рубежі, а тут і війна скінчилась, японці капітулювали. Кінець цієї війни 2.09.1945. Пізніше ми солдати не могли зрозуміти, як змогли перейти пустелю і звідкеля взялась та сила. З військовими японцями не довелось нам повоювати, не зробили не єдиного пострілу. Війна скінчилась нас всіх повезли потягами до додому. Далі я отримав медаль "За перемогу над Японією".
Олешко (Алешко) Григорій Федорович, 1921 рн, проходив службу 30 СП, 29 СК, 102 СД. Нагороджений медаль "За відвагу", орден "Вітчизняної війни" 2 ст.
Продовження історії про медаль "За відвагу" номер 520498. Цю історію на цьому сайті розповів Олександр від 25.01. 2021. Встановлено, що вищевказана нагорода належить - Олешко (Алешко) Григорій Федорович 1921 рн,народився Україна Харківська область Сахнощанський район. Призваний Сахнощанський РВК Харківська область. Сержант, командир відділення ПТР. Учасник боївв Запорізький області. Нагороджений цією медалью в 1944 році.Був учасником боїв на території Білорусі.Отримав важке поранення. Считався загиблим. Нагороджений орденом "Вітчизняної війни" 3 ст. Пройшов 2СВ, залишився живий і повернувся до дому. Десь в середині 1990 -х років власник медалі можливо помер і родичі, або знайомі родичів втратили цю нагороду. Ось і кінець цієї історії через 9 років.
Анатолий, считать верным фронтовик Раплев Николай Васильевич, я с ним работал, он был классный электрик вы вероятно ошиблись и описались назвав его по имени Петр. А ту историю о патруле я так же слышал от фронтовика связиста дяди Пети.
В 1980-х працював на ХарМБ заводі Бермана. Доля мене звела з людьми, які пройшли страшну другу світову війну, які трішки розповідали, як воно було. В ті тяжкі випробування ці люди буде ще молодими людьми 1923 - 1927 років народження. Дядя Петро (Харківська обл.), 1925 р-н солдат 2СВ, зв'зкивець, ( електрик 12 C;Шильман І.(Харків),1923 р-н, був в евакуації "кував перемогу",механік 14 С, Дядя Троша (Трофімов?),1923 р-н (Харків), був в евакуації "кував перемогу", електрик С14; Путятін І.А., 1923 - 1925 р-н (Харківська обл.), солдат 2СВ, слюсар 14 С; Раплєв Петро, 1925 р-н, солдат 2СВ, електрик 17С; Кравченко Микола, 1925 р-н (Дніпропетровська обл.), солдат 2СВ, різьбонарізник 26С, Музика Д.М., 1927 рн, солдат 2СВ, танкіст, ст.майстер 26С. Всі ці люди були дуже порядні. Вони казали, що витримали і перемогли в 2СВ, тому що була мета перемогти, тобто весь народ був єдиний і об'єднаний. Мабуть і на сьогодні і нам всім потрібно бути об'єднаними, щоб перемогти страшного ворога, нацистів рф. Пам'ятаю розповідь одного з вищевказаних солдатів 2 СВ."Перемогли німецьких нацистів, прийшла довгожаданна перемога. Німеччина, М.Берлін, військові патрулі наших союзників (Америки, Великобританії, Франції), патрулі РА чергували по місту. Були червоноармійці, які дозволяли собі погані дії до німецьких жінок, пили гірку, були і бійки з патрулями. Патрулі працювали ефективно і затримували всіх хто проводив себе гедостіно солдата. В трамваях пересувались по місту місцеві мешканці, тобто німці, так і солдати наі і солдати - союзники.., так в трамваї до молодої німкені пристав солдат РА зв'зківець, йому зробив зауваження начальник патруля (американець), червоноармієць вдарив начальника патруля офіцера, вискочив на ходу з трамвая і втік. Цього солдата знайшли і затримали, цей солдат був покараний ". Така от цікава історія.
Пошуковцями ПЗ "Пам'ять" м.Львів в ході пошукових робіт в Львівській області восени 2025 була знайдена братська могила радянських воїнів, загиблих в 1944.В могилу багато років тому хтось втручався, рештки не можливо роз'єднати. З рештками солдатів РА була знайдена медаль "За відвагу і більше ніяких речей. Встановлено власника цієї медалі - Левков Петро Михайлович,1907 р-н, народився Україна Житомирська область, призваний Новгород -Волинський РВК Житомирська область.гв.рядовий, 23 Гв.мотострілецька бригада.Загинув в липні 1944.Вважався похованим в нп Малковіце. Воїни і солдат Левков П.М.перепоховані в нову братську могилу в Львівській області.
Згідно друкованого видавництва Книга Пам'яті України Харківська область 1).Воин Баигагазинов (Байгазинов) Ыбраихан (Ибраихан) не значится погибшим и похороненным на территории Харькова и Харьковской области. 2).Воїн Гриценко Степан Климович 1917 р-н не значиться загиблим і похованим на території Харкова і Харківської області. 3).Воїн Медведєв Микита Сергійович 1905 р-н. Сержант.Загигув 24.07. 1943. Похований Піски -Радьківські (том 17 сторінка 516).
…