Набрав на пошук на цьому сайті інформацію на солдата Солодовников Григорій Іванович 1906 - 5.1942. Відповідь - "Інформація не знайдена", а інформація на цьому сайті є на цього солдата. Вибачаюсь, але як є.
Друзі, ми значно покращили пошук на сайті Меморіалу!
Тепер він шукає не лише серед матеріалів сайту, а й у гостьовій книзі. Пошук став точнішим і може знаходити імена та прізвища навіть із невеликими помилками в написанні.
Спробуйте ввести в пошукове поле вгорі сторінки прізвище чи ім’я людини, про яку хочете знайти відомості. Можливо, ви знайдете згадки, яких раніше не помічали.
Якщо знаєте, що певна інформація є на сайті, але пошук її не знаходить, або помітили неточності — напишіть про це тут, у гостьовій книзі.
Ваші відгуки допоможуть нам зробити Меморіал ще кориснішим.
Webmaster Меморіалу
Шановний сослуживец. Причини, які повпливали на хід бойових дій в травні 1942 - не знали повну інформацію о супротивнику, їх пересування, їх додаткові сили, не спланували в штабі, які можуть буть загрозливі ситуації при наступі, не знали чого не хватає в своїх настураючих частинах і основне всі нижче вказані воєноначальники не схотіли розібратися в цій сутуації, бо спрацював людський фактор, це зразу перемогти супротивника любою ціною і доповісти Головнокомандувачу, що поставлена задача виконана і мабуть були ще у них думки, що отримають високі нагороди і посади, тобто прогнулись перед "Головним" (І.В.Сталиним). Тобто нижчевказані керівники "прошибли". По факту втрачено більше 270 000 військових і ніхто не наказаний.
Пане Вєтров, які у вас є думки по темі невдала харківська наступальна операція в травні 1942, яку спланували воєначальники Тимошенко С., Хрущов М., Баграмян І. По якій причині операція зазнала крах?
Велике прохання до вас,Ігоре Миколайовичу. Повбирайте ці сповіщання, які не по темі Другої Світової війни. Дякуємо. З повагою.
Конєв Іван Степанович /18(28).11.1897-21.9.1973/. Учасник Першої Світової війни. Радянський воєначальник. Маршал Радянського Союзу. Був нагороджений. В серпні місяці 1943 року він Генрал-полковник, Командувач військами Степового фронту. Саме його армії в ході Белгородсько-Харківської наступальної операції штурмовали та остаточно звільнили місто Харків 23 серпня 1943 року./ Вікіпедія/.
Долі військових, пов'язаних з Харковом. 1.Тимошенко Семен Костянтинович, 06(18).1895-31.03.1970. Учасник ПСВ.Маршал Радянського Союзу. Мав нагороди. В травні 1942 Маршал Радянського Союзу, Головнокомандувач військ Південно-Західного напрямку, Командувач військ Піденно-Західного фронту, Член Ставки Верховного Головнокомандувача. 2.Хрущов Микита Сергійович, 03(15).04.1894-11.09.1971. Радянський державний діяч, Перший секретар ЦК КПРС (1953-1964).Мав нагороди. В травні 1942 Член Військової ради Головного командування Південно-Західного напрямку, Член Військової ради Піденно-Західного фронту. 3.Баграмян Іван Христофорович, 20.11(02.12).1882-21.09.1982. Учасник ПСВ. Мав нагороди. Маршал Радянського Союзу. В травні 1942 Генерал-лейтенант, начальник штабу Південно-Західного фронту. Ці військові в травні 1942 плануввли і керували Харківською наступальною операцією, яка завершилася оточенням та катастрофічною поразкою радянських військ, 270 000 потрапивших в полон, померлих, зниклих безвісті, загиблих. З історії.
Тема: Долі військових ДСВ.
Долі.Гердт Зиновій (Храпинович Залман), 21.9.1916-18.11.1996. Актор театру і кіно, майстер дубляжу. Учасник 2СВ. Гвардії старший лейтенант, начальник інженерної служби, 81 ГСП, 25 ГСД. 12.2.1943 на підступах до Харкова під час чергового розмінування отримав важке осколкове пораненя. Мав нагороди.
Долі військових ДСВ. Хайрутдин Музай (Харутдинов Муздагіт Хайрутдинович), 26.03.1901 - 04.09.1944). Татарський поет, прозаїк, кадровий військовий. Полковник РСЧА, командир 789 сп. В травні 1942 року потрапив з полком в оточення в Харківській області. Важко поранений він потрапив в полон до німців. Отримувся в німецьких концтаборах. Був керівником підпільної антифашистської (антинацистської) організації "Братський Союз військовополонених". Загинув в полоні в концтаборі Дахау. Був розстріляний.
Долі, долі. Жан Маре (Жан Альфред Виллен-Маре) /11.12.1913-08.11.1998/. Французький актор театру і кіно, каскадер, постановник, письменник, художник, скульптор. Учасник Другої Світової війни /1939-1945/. Військовий, солдат (французький опор під проводом генерала Шарля де Голля). Проходив службу в Лавах Вільної Франції 1944-1945 роках. 2-га Бронетанкова дивізія, водій бензовозу і вантажівки. Нагороджений бойовий "Військовий Хрест" за " Неодноразово проводив свою машину під ворожими бомбардувннями та через замінування, щоб доставити пальне і інший вантаж танкістам на передову". З біографії.
Приємні новини. Пошукова група "Плацдарм" м.Слов'янськ працює, пошуковці, як раніш займалися і на сьогодні займається пошуком загиблих в російсько - українській війні (20.02.2014 - _. _. _.), згідно ЗМІ. В жоітні 2026 на тариторії Донецької області при виконнанні земляних робіт були знайдені рештки військовослужбовці Другої Світової війни. Пошуковці "Плацдарму" забрали ці рештки для подальшого захоронення, но після закінчення війни. Справа Олексія Юкова не вмерла.
Харків'янка, дитина війни. Доля. Гурченко Людмила Марківна /12.11.1935 - 30.03.2011/. Місце нардження: м.Харків. Кіноакторка, акторка театру, сценаристка, мемуаристка, кінорежисерка. На момент захоплення міста Харків нацистами /24.10.1941/ їй було майже 6 років. Вона провела зі своєю мамою /Олена Олександрівна Гурченко (Симонова), 16.10.1917 - 04.09.1999/ в окупованому Харкові майже весь час до звільнення міста 23.08.1943. Її батько /Марк Гаврилович Гурченко(в), 23.04.1898 - 17.06.1973/ пішов на фронт 07.1941 і воював. Цей період життя Людмили Марківни - голод, холод, пережите насилля, страхіття війни, ходіння з мамою на "мінки" /щось зі своїх речей міняли на їжу/. З біографії.
Харків'яни. Бондаренко Валентин Васильйович, 16.2.1937 - 23.09.1961. Народився місто Харків.Старший лейтенант авіації, льотчик, космонавт. Загинув; Васютин Володимир Володимирович, 8.3.1952 - 19.7.2002. Народився місто Харків. Генерал - лейтенант авіації, льотчик, космонавт. Помер. (Вікіпедія).
Харків'янка. Гризодубова Валентина Степанівна (27.04.1909 - 28.04.1993). Народилась в м.Харків. Навчалася у Харківських закладах. Встановила кілька світових рекордів на дальністі і висоті польотів на літаках різних типів у 1938 році. 2 листопада 1938 отримала нагороду "Герой Радянського Союзу". Учасниця Другої Світової війни. В роки Другої Світової війни здійснила близько 200 бойових вилітів. Полковник ВПС, командирка 101 авіаційного полка, авіації далекої дії, згодом 31 Гвардійський авіаційний полк (бомбордувальна, транспортна авіація). На посаді командира полка з траня 1942 по травень 1944. Звання полковник присвоєно у 1944 році. Після війни працювала. У 1986 нагороджена - " Герой Соціалістичної праці. Померла.
Долі, долі. Ось ще військовий, який обороняв Харківську область в 1941 - 1943 роках 2 СВ. Чанишев Якуб Джангірович /27.02.1892 - 16.11.1987/. Учасник 1СВ 1914 - 1918. Генерал РА, командир 103 СД, 6А,ІІ форммування (до червня 1942). У травні 1942 року 103 СД під час харківської операції потрапила в повне оточення ("Харківська м'ясорубка", "Барвінковський котел") військовими Вермахту. Генерал Чанишев Я.Д. разом з невеличкою групою в 150 людей вийшов з оточення в районі нп Чепель Харківської області. В червні 1942 він вже командир 333 СД. 333 сд вела бойові дії в районі міста Ізюм на річці Сіверський Донець. Отримав важке поранення. Присвоєне військове звання генерал- майор. З серпня 1943 командир 96 СК. Війну закінчив в Німеччині. Присвоєне військове звання генерал-лейтенант. Мав нагороди. У 1957 році вийшов у відставку, на пенсію. Помер.
Долі військових ДСВ. Військовий, доля якого пов'язана з Харківською областю. Песочин Михайло Олександрович, 08.11.1897 - 30.05.1945. Учасник ПСВ 1914 - 1918. Полковник РСЧА, командир 411 СД (08.1941 - 30.06.1942). В червні 1942 вивів повним складом всю 411 СД з харківського оточення. В подальшому командир 225 СД, 1-й Український фронт. Визволяв від нацистів території України і Польщі. 6 каітня 1945 присвоєно звання генерал-майор. Отримав тяжке поранення на території Селезії. Помер від ран в шпиталі м.Львів. Похований місто Львів. (Вікіпедія).
Якось дивно, Широнін П.М. Герой Радянського Союзу і після війни працював вчителем. А якісь пільги в нього тоді були? Чи був шанований в своєму місті мешкання, в школі? Зрозуміло, що його запрошували в військові частини. Прожив всього 59 років, можливо дали ознаки поранення важкого в 1943 році в Харківській області. Можливо так і жили громодяни СРСР, можливо це була норма.
До теми долі. Військовий, яким пов'язаний з Харковом. Широнін Петро Миколаєвич, 12 червня 1909 - 30 червня 1968. м.Кірс. Закінчив педадогічний технікум, працювпв вчителем. Учасник Другої Світової війни. Призваний в березні 1942. Лейтенант РСЧА, командир 1- го взводу, 8 рота, 78 ГСП, 25 ГСД, 6 Армія, Північно-Західний фронт. 2 березня 1943 року 1 взвод, 8 рота 78 ГСП тримав оборону залізничного переїзду біля села Таранівка Зміївський район Харківська область. Протягом кількох днів взвод відбив атаки переважаючих сил противника. Бійці знищили понад 10 ворожих машин (бронемашин, танків), понад 100 ворожих солдатів. Більшість бійців зі взводу загинуло. Командир взводу Широнін П.М. був важко поранений . 18 травня 1943 року лейтенанту Широніну П.М. було присвоєно звання Герой Радянського Союзуі було присвоєно Героїв Радянського Союзу 25 бійцям його взводу (посмертно і живим). Широнін П.М. після важкого поранення демобілізований з війська за станом здоров' рісля демобілізації арацював вчителем.
Сослуживцу. Альфред Йодль був начальником оперативного штабу верховного головнокомандування збройних сил. Він також підписував (можливо) накази про страти військовополонених, цивільних, партизанів і можливо своїх військових, які відмовлялись воювати. Ось тому і такий у нього вирок.