Зі спогадів учасника війни 1941- 1945, колишнього солдата Матвієнко Григорія Федоровича 1925 - 1993 -" Мені довелося бути учасником війни з Японією. Нашу частину підняли по тривозі і маршом з іншими військовими підрозділами в колонах прибули до пустелі Гобі. Бійців всіх екіпірували,видали по фляжці води і сухий пайок на трьох солдатів. Йшли через пустелю колонами пішки і тягнули на собі військове все спорядження, зброю, набої, гранати, хто їхав на автомобілях, то тим було легше, бо не тягли на собі зброю і військове майно. Проходили за добу 40, або 50 кілометрів, були привали, був і ночліг. Вдень було дуже спекотно, була нехватка води і дуже хотілося пити, бо була нестерпна спрага, а внчі дуже холодно, спасались від холода вночи,тим що вкривались шинелями і ще зверху на шинелю укладали плащ палатку і було тепліше.Були випадки, коли солдати були обезводнені ( не було води і спрага) і вмирали. Пустелю подолали, йшли через пустелю цілий місяць. Прийшли займати рубежі, а тут і війна скінчилась, японці капітулювали. Кінець цієї війни 2.09.1945. Пізніше ми солдати не могли зрозуміти, як змогли перейти пустелю і звідкеля взялась та сила. З військовими японцями не довелось нам повоювати, не зробили не єдиного пострілу. Війна скінчилась нас всіх повезли потягами до додому. Далі я отримав медаль "За перемогу над Японією".