Пройшли роки, вже немає в живих тих людей, які пережили окупацію 1941-1943 років на Харківщині. А розповіді цих людей про жахіття окупації і страждання мирного цивільного населення від окупаційних військ Німеччині. Пам'ятаю деякі з них, які я чув в середині 1990-х років. Облави, машини-душегубки, розстріли і повішення людей за порушення вимог німецьких військових окупаційних комендатур, тобто за людьми ходила смерть. Були розповіді і про те, як голодували і ходили по іншим населеним пунктам, щоб добути їжу, харчі, ходили міняли якісь речі на харчі, розповідали, що німці труїли населення отруйною сіллю, червоного і зеленого кольору, сіль була в діфіціті і травлену сіль видавали безкоштовно людям, люди цю сіль добавляла в їжу і труїлись. Були також розмови, що німецькі льотчики з літаків розбрискували бактерії малярії, бо люди в окупації хворіли малярією, яка не піддавалася лікуванню. Були розповіді, що в окуповане місто приїжджали німецькі військові журналісти, які брали інтерв'ю у місцевих і запитували в них, як вони виживають,також журналісти фотографували і місцевих і руїни після бомбових ударів, але це все таке. Місцеві мешканці з Журавлівка Харків розповідали і позитивні історії, які вони пережили в окупації. На Журавлівці при німецькій окупаційній владі була військова комендатура, яка розташовувалась в місцевій школі, був і комендантський взвод, в взводі був солдат-кінолог з собакою, породи німецька вівчарка,був і офіцерський клуб, було і польовий шпиталь і медчастина, була і столова для солдат і офіцерів німецької армії. Так різні люди були одягнені в німецьку форму, ці люди були і злі і добрі. Хтось з солдатів комендантського взводу, які стояли на постої в хатах місцевих підкреслював харчами дітей і тріхи господарів будинку, а хтось з них ні. І таке було. Але були і добрі люди, так в німецькому польовому шпиталі були німецькі військові лікарі, які давали медичну допомогу і місцевим мешканцям. Раз на тиждень для місцевих був прийом в медсанчастині. До лікарів на прийом записував і приводив староста із місцевих. Були лікарі-хірурги, які вказували хірургічну допомогу місцевим, травмованим, пораненим від вибухів, був лікар, який вставляли позвонки на хребті людям з травмами із цікавого що у німецьких лікарів були ліки (порошок) від малярії і ці ліки давали хворим на малярію. Тобто тоді вже німці могли лікувати малярію. Ось такі спогади.