Доброго здоров'ячка,шановне панство -Захарович, Микола, Олександр, Вєтров. Цікаві ви теми піднімаєтє про 2 Світову війну. В мене теж є цікава тема. Пам'ятаю, як ще був малим, на моїй вулиці на 8 - 9 травня збирались фронтовики другої світової (колишні офіцери, солдати, матроси)в казанку варили куліш і була гірка, це було в кінці 1960 -х началі 1970 -х роках. Біля вогню і казанка з кулішом фронтовики сиділи і спілкувались тихенько між собою, а ми підростуть крутилися поміж ними і чули їхні розмови. Ті хто пройшов війну були різного віку були старші з 1890 років народження по 1923 рік народження, а а також з 1924 по 1927 рока народження. Ті що були молодші старших називали "дідами", а "діди" молодших називали "пацани". Така от була фронтова єпархія."Діди" казали "пацанам", що вони їх оберігали, не пускали поперед себе, а в бій йшли першими і "пацани" з ними були згодні, що так і було. Були розповідь, як один фронтовик зміг розмінувати нову модель німецької міни і як ще це отримав медаль "За бойові заслуги", були розмови, що німців і їх союзників побідили тим, що задавили толпою, великою масою народу, також казали, що в війні приймав участь весь народ СРСР, тобто всі потроху ковалик перемогу, а також казали, що саме страшний був генерал Георгій Жуков, який не считався з життям своїх солдатів і офіцерів, гнав на убой і що для нього полковники були просто солдатами, як і інші солдати, тобто називали Жукова страшною людиною. А саме цікаве було те, що казали таку фразу - " на не має шансу вижити, тебе вб'ють або свої, або ворог". На сьогодення російської окупаційної армії (РОА) це дуже схоже. Так, пам'ять.