Сослуживцу. Вас цікавить інформація о військових похованнях військових 1-ї Світової війни і Громадянської війни в Харкові. В мене є невеличка інформація по цій темі з мемуарів, документальної літератури і з опросів старожилів м. Харкова. Відомо, що померлих в госпіталях солдатів і офіцерів РІА ховали на місцевих кладбищах, тоді не було окремо військових кладовищ, військових меморіалів, військових ділянок. На сьогодні я не знаю чи є на старих цвинтарях в місті Харкові похованні військових померлих в госпіта.лях в період 1914- 1918 роках, можливо десь і ще є. Знаю з документалістики що там де дзеркальна струя в центрі міста Харкова була колись церква і біля церкви були військові поховання Першої Світової війни. На сьогодні там не має старої церкви і військових поховань. З спогадів літніх людей, ще з начала 1970 - х років знаю, що на 13 цвинтарі Київський район були госпітальні поховання солдатів і офіцерів РІА періода 1914 -1918 років, була також могила з пам'ятником померлого від поручика. З роками все це вже відсутнє і на сьогодні цих могил вже не має. Можливо на старих ще кладбищах в Харкові є поховання військових загиблих в період Громадянської війни і Фінської війни 1939 - 1940 років, іноді ще попадаються, тобто ще є. Знаю в центрі міста була одиночна могила, в якій був похований Руднєв М.О. 29.10.1894 - 16.10.1918 підпоручик РІА, комроти 30 зпп, пізніше комроти, 30 зпп РСЧА (ЧА, ЧГв.). Знаю зі слів пошуковців, що десь в 2017 - 2019 роках цього військового хотіли перепоховати на військовому цвинтарі, але при переносі могили було встановлено, що рештків військового не має, тобто могила була пуста, без рештків. Пізніше було встановлено, що цей військовий під Царициним Саратовська губернія і там похований. Ось така цікава історія. З повагою.
Багато прочитав документальної літератури, в Харкові було багато шпиталів, в яких лікувались поранені солдати і офіцери Першої Світової війни 1914 - 1918. Чи є на сьогодні військові поховання по Першій Світовій війні, або ці поховання на сьогодні втрачені? І ще одне питання - є військові поховання по Громадянській війні 1918 - 1923. Якщо знаєте то розкажіть, бо давно цікавлять ці питання.
Все могло бути. Тоді виходить, що і могила в огорожі не велика, бо рядом велись земляні роботи і будівельні роботи.
Це все зрозуміло, але ж в 1990 роках біля цієї братської могили відстроїли багатоповерхову будівлю і можливо при проведенні будівельних робіт могли і заціпити цю могилу і могила теж могла стати ще меншою, бо іноді так часто буває.
Вадиму м.Харків. В 1970 х роках територія місця поховань загиблих з лікарні номер 3 (три) була велика і огорожа цієї могили була набагато більша чим сьогодні. В кінці 1980 - х років цю територію перевірили пошуковці, встановили який розмір мала яма, де були поховані загиблі. Також було встановлено (зі слів місцевих мешканців), що десь приблизно в кінці 1950 - х років, ця братська могила була ексгумована і більшість останків забрано і перенесено в інше місце поховання. Місце перепоховання нажаль не встановлено. На сьогодні в цій братській могилі є поховані загиблі і кількість загиблих дійсно набагато менша. Скільки на сьогодні поховано в цій могилі не має можливості встановити, тому і площа поховання на сьогодні не велика. Джерело інформації: харківські пошуковці. Така ситуація. З повагою.
Мешкаю по проспекту Ювілейний, бачу цю братську могилу, в якій поховано до 400 людей з лікарні. Щось якось, не схоже, що в цій могилі поховано така кількість загиблих, бо ця огорожена могила по метражу невелика. Можливо це пам'ятний знак і тобто могила пуста?
Парк Пам'яті м.Харків Київський район вулиця Академіка Павлова є поховання репресованих в 1937 -1938 роках, яких розстріляли співробітники НКВС, є поховання дітей з дитячих домів, померлих від голоду в 1920 - х роках. Рядом цвинтар три, там теж є поховання репресованих в 1937 - 1939 роках. Імена загиблих є в редакції Книги Пам'яті репресованих Харківська область. І це є історія і її треба знати і пам'ятати.
Людмилі Харківська область. В Харкові розташована на проспекті Ювілейний Салтівський район братська могила періода 1941 - 1943 рр, в котрій поховано 400 розстріляних пацієнтів ( і в тому числі поранених червоноармійців, які були на лікуванні), та лікарів і співробітників психіатричної лікарні номер 3. Призвищ загиблих від рук нацистів (німецьких солдат) на пам'ятнику братської могили немає. Інформації хто похований в цій братській могилі, їх призвища, імена я ніде не знайшов. Можливо всі невідомі. З повагою.
Поминальна неділя, червона гірка, поминальний тиждень. Пом'янемо загиблих воїнів Другої Світової війни 1939 - 1945, які визволяли і Україну від ворогів (нацистів, фашистів) і пом'янемо всіх воїнів України, які загинули в російсько- українській війні 2014 - 2026, які боронили Україну від російського нацизму.
Христос воскрес! Розквітне Україна. Усіх зі святом світлого Христового Воскресіння!
Привіт, друзяки вч 15478 Д. Дійсно ми всі разом старіємо і дійсно вже призвища друзів по службі забуваються. Побратими, ви ще забули про теж порядних людей, які були рядом з нами. 15478 Д - прапорщик, старшина підрозділу Кучер Геннадій, контрактник мол сержант Дубинський (?) Сергій, капітан, командир взводу Кузнєцов Микола (Вінницька область),Живолуп Олександр (Сергій) Дніпропетровська (Чернігівська обл.). Меншого призова - Чич Адам (Кавказ), Ібрагімов Акім, 1963 (Кавказ). 15478 теч - Комаров Сергій, 1962 (Донецька область), Івашко Василь, 1962 (Івано - Франківська область). Можливо хтось із колишніх військових і відгукнеться. Таке почуття, що більшість з вищевказаних не має від слова зовсім.
Нажаль вже і пам'ять підводить.Можливо хтось і прочитае з сослуживців. Бійці 20 століття - Нікіфоров Андрій, 1962 (рф) вч 15478 Д; Малай Микола, 1962 - 1990-ті (Вінницька область) вч 15478, 3 ае. З повагою, сослуживці.
О гарних, порядних сослуживцях вч 15478 "Д" - Жунусов Миша, 1961 (Казахстан),Петровський Юрій,1962 (Дніпропетровська область ).
Трішки вже починаєш забувати. І ще доповнення о гарних товаришах вч15478 Д - ст.сержант Карипанов Микола (Сибір); Шклянов Валера, 1962 поштальйон вч(рф); парашутист Самохін ("Самоха"), 3 ае (Брянська область) 1963-1982.
Пам'ять, Доповню. Сослуживці, одного призову 1980 - 1982 осінь, в/ч 15478 Д. Вони були гарними товаришами - Варданян Хачик, 1962 (Арсенія); Шнельбах Андрій, 1962(Казахстан); Вольф Олександр, 1962(Казахстан);Чебану Микола, 1962(Молдова), Ганілов Василь, 1962 (Далекий Схід). І ще були гарні люди старшого призову сержант Гужва Сергій (Ростовська область); Смирнов Олександр (рф); Рассохин Сергій (Армавір) 1961 - 1981; Зарубін Юрій, 1961(1962) (рф). Може хтось з цих бійців колишніх і прочитає, якщо живі.
Пам'ятаю перших друзів по строковій службі Вінницька область, ПРИКВО, учбова вч 64369 (10.1980 - 04.1981), курсанти, солдати - Мамайсур Сергій 1962 р.н., м.Хмельницький; Харченко Сергій 1962 р.н., м.Луганськ, Деньгін Михайло 1962 р.н.,Казахстан і перший порядний заступник командира взводу старший сержант Вершинін Микола, і мій земляк солдат Толмачов Іван 1962 р.н.
Хочеться згадати своїх друзів (друзяк) по строковій службі, з яким прослужив півтора роки в тяжких кліматичних умовах в період осінь 1980 - осінь 1982 КДВО в/ч 15478 "Д", яких на сьогодні вже не має серед живих - Стариков Іван Іванович, 05.06.1962 (Кіровоградська область), Хлєбников Ігор Юрійович, 1962 (м.Кртвий Ріг), Геник Михайло Дмитрович, 1962 (Івано-франківська область), Ахметов Тимур, 1962 (Узбекистан м.Ташкент - м.Самарканд). А також можливо живі сослуживці на сьогодні -Оганесян Артур, 1962 (Литва), Либін Георгій, 1962 (Далекий схід), Людейкас Стасіс, 1960 (1961), (Литва), Януліс Філатас, 1962 (Литва), Айдарканов Турсун, 1960 (Киргизстан), Візир Валерій, 1960 (1961),(Київська область).Живі - Медвідь Микола Б., 1961 (Україна), Худайкулов Шакір, 1962, (Узбекистан м.Ташкен).
Все правильно написав Олександр /Харків/.Доповню, хотілось би, щоб наша держава після закінченням російько -української війни допомогла пошуковцям зі всіх областей України поховати воїнів Радянської армії 2 Світової війни, яких не встигли поховати по причині повномасштабного вторгнення російських окупантів - нацистів, в також рештки воїнів Радянської, яких знаходяться в тимчасових приміщеннях і чекають поховання, а також рештки воїнів 2 Світової по тій же ситуації знаходяться на локаціях, яких не встигли ексгумувати. Так, хотілось би, щоб так було, щоб закінчити цю тему по 2 Світовій війні. Хотілось би, щоб держава виділила землю для цвинтарів, на яких би поховали і перепоховали військових 2 Світової війни і так було б правильно.
Друга світова війна на часі як ніколи. Як ми пам’ятаємо загиблих у тій війні, так ми будемо пам’ятати та вшановувати пам’ять воїнів, що загинули у нашій війні з московитами. Якщо ми забудемо, то в нас вкрадуть ту Перемогу, той величезний внесок українського народу, який ми здійснили життям наших дідів задля встановлення миру на всій землі.
У Радянському Союзі було гасло «ніхто не забутий» — саме тоді це було гасло, коли викреслювали з пам’яті тих, хто загинув у таборах, зник безвісти, замовчували обсяги втрат.
Саме зараз Московія присвоює собі всі заслуги перемоги у Другій світовій, створюючи міф, що ніяких українців тоді не було. Треба внести на меморіальні дошки прізвища усіх воїнів, хто воював, хто зник безвісти. Треба мати пам’ять, яка виховує мужність, звитягу, стійкість, наступність поколінь. Покоління героїв не виховується з повітря миттєво — воно виховується пам’яттю, воно формується генетичним кодом. Московія вже не вперше витравлює нашу пам’ять про минулих героїв: згадайте лише запорозьких козаків, згадайте останнього кошового отамана Запорозької Січі, який помер у засланні на Соловках. Ні, ми є нащадки героїв. Якщо йти шляхом забуття, то це шлях до знищення української нації.
Ми не маємо права щось забувати. Ми є українцями й будемо українцями — нацією славетних воїнів! Слава Україні — Героям слава!
З повагою та шаною,
Голова ГО «Український рух»
Олександр
Думаю, що на сьогодні 2 Світова війна не актуальна.